Час одкровень: що Ірена Карпа рекомендує казати у книзі «Тільки нікому про це не кажи»

Відверта розмова із JS про помилки вічної молодості, страхи та вдячність мудакам під час прогулянки улюбленими київськими локаціями напередодні презентації нового роману.

Светр і брюки the Coat by Katya Silchenko

Ще в серпні ми анонсували вихід за медіапідтримки JS психологічного трилера-детектива Ірени Карпи «Тільки нікому про це не кажи» видавництва #книголав, сьогодні ж повідомляємо, що вже завтра, 10 вересня, ви зможете відвідати презентацію книги у київському Squat 17B о 15:00 (вул. Терещенківська, 17б). Реєстрація за посиланням.

А напередодні JS і письменниця влаштували прогулянку улюбленими київськими локаціями, поспілкувалися про гостросоціальні теми, зазирнули в минуле та відверто поговорили про сьогодення. Ділимося найцікавішим, тільки нікому про це не кажіть.

Светр і брюки the Coat by Katya Silchenko

У романі багато фактажу про насильство та булінг. Як виникли історії, що описуєте у книзі?

Історії, взяті за основу, невигадані. Я від природи занадто емпатична й чутлива людина, мені складно було би нафантазувати подібні розповіді про кривду. Вигадувала лише історії жаданої помсти.

А так, то дуже різні жінки — за віком і статусом — від 30-річних ескортниць до 50-річних викладачок у певний час почали звіряти мені свої приховані історії.

Це прямо як знак був — таке співпадіння. І ця відвертість. Наче щось підсовує тобі тему для книги. Мовчання жертв непокараного насилля. І вибір суспільства між покаранням винного і віктимблеймінгом.

Светр і брюки the Coat by Katya Silchenko

Юність і молодість — яскраві й водночас складні періоди в нашому житті. Які виклики кидало вам життя в ті часи?

Ну, офіційна молодість триває до 45 років, тож «ті часи» ще у процесі. Як і в інші — виклик самовизначення. Людина все життя шукає себе. Скільки бачу успішних прозаїчних бізнесменів, які задушили в собі в юності митців, і тепер ходять до мене на курси для своєрідної реанімації… Я впевнена: ніколи не пізно, коли людина знає, чого справді хоче її душа.

У юності все болючіше, відкритіше. Але важливо собі не зрадити і не піти на компроміси із собою. Мені просто пощастило: я знала свої мрії з дитинства.

Сукня the Coat by Katya Silchenko

Те, що я хочу бути письменницею. Мене відразу читали: однокласники, друзі, читачі журналів «Молоко» та «Екстрим». Приймали неоднозначно, і це додавало азарту. Я, як багато хто, пройшла через бідність і знаю, що таке голод. Тим краще — тепер більше ціную приємності життя. Рано почала працювати, щоб мати свої гроші й не залежати від батьків. Ну і щоб їсти було що і за що купувати мартінси на секондах.

Я багато чула «та який з неї письменник» у спину від, наприклад, бойфрендів. Дуже вдячна кожному мудаку у своєму житті. Всупереч часто легше рухатися, ніж завдяки.

Сукня the Coat by Katya Silchenko

Трішки одкровень про помилки молодості Ірени Карпи. Чи багато їх було?

Так. Звісно. Але більшість цих речей стають матеріалом для терапевтичних курсів. Чи книг. Чи пісень. Пропрацьовані й прийняті речі вже не мають над нами влади. Вчу цьому людей. Красі недосконалості. Мистецтву пробачення себе самих.

Найбільший внутрішній страх дитинства, юності, молодості, зрілого віку?

Втрата близьких. Я неоригінальна в цьому.

Сукня Poustovit

На які теми в дитинстві боялися відверто розмовляти з батьками та друзями?

У мене не було багато друзів чи особливо довірливих стосунків із дорослими, за винятком викладачки художньої школи Наталі Петрівни. Я була доволі замкнутою дитиною, багато читала і розмірковувала. Із собою не боялася говорити ні про що. З ровесниками — про щось поверхове, що вони розуміли б. Не про світобудову ж із ними говорити, коли вони лазять по деревах і верещать?

Я була нудною дитиною. Не хотіла цих подвижних ігор. Батьки злилися на це і називали мене «молода старушка». Любила тварин. Досі люблю їх більше, ніж людей.

Але з віком з’ясувала, що класних людей значно більше, ніж здавалося у 5-7 років. Із війною і свідченнями солідарності моя любов до українців і всіх небайдужих до нас виросла. І ненависть до мудаків поглибилася теж — русня, люди, які розкладають кошти і гуманітарку… Вони рівноцінні насправді.

Сукня Poustovit

Повернімося до сьогодення. Як розмовляєте з дітьми про булінг або сексуальне виховання?

У нас точно нема табу. Від самого початку я з дітьми говорила про все, пояснюючи простою мовою. За булінгом слідкують у школі, але замкнуті діти можуть не говорити з батьками, щоб їх не засмучувати. Коли я бачу, що мені діти підсовують «зручні версії», я підсилаю когось іншого з дорослих.

Сексуальне виховання теж є частиною норми життя. Але мені здається, це покоління якесь занадто встидливе і чемне: поки жодної зацікавленості в 11 і 12 років у моїх дівчат до хлопчиків не виявила.

Це при тому, що в мене перший бойфренд був в 11! А я брехала, що мені 12, щоб здаватися дорослою. Ми цілувалися в під’їзді. Коли розказую дітям цю історію, вони кричать: «Мама, фе, ми вже це чули, припини!» Думаю, за рік це стане актуальнішим.

Топ і брюки-кюлоти BEVZA

Чи опинялися ви або знайомі тет-а-тет із апатією та бажанням накласти на себе руки? Як вважаєте, що найчастіше спонукає людей до таких думок?

Троє моїх знайомих покінчило з життям. І всі троє були такі напоказ життєрадісні й позитивні, що це аж бісило. Тепер зрозуміло чому: за цим фасадом тусовок, сміху і невпинного «егегей» крилася самотність і пустка. Це було одне з облич депресії. Чи не найпідступніше. Бо коли людині зле і вона не виходить із дому, близькі можуть здогадатися, навіть якщо вона не просить про допомогу.

А коли оце показове «в мене все краще всіх» — людям не приходить у голову. А потім вони (ми, хто залишився) звинувачують себе в тому, що сталося. Не поговорили, не відчули, не пішли на каву…

Сукня-сорочка Atelier Handmade

Із цією провиною я теж вчу працювати на курсі з терапевтичного письма. Але тим, кому зле, все-таки не варто ховатися, щоб «не турбувати інших». Мати психолога в наш час — це як регулярно чистити зуби. Апатія може мати різні причини. Депресія — сон душі, знак, що потрібно перезавантажити себе. Вимкнути світло, бо нестерпно жити — часто здається єдиним варіантом.

Але це не так. The trick is to keep breathing. Треба перечекати. Відпочити. Побачити спеціаліста. Нестерпність мине. Пробудиться цікавість: «А що ж там усе-таки далі?»

Сукня-сорочка Atelier Handmade

Що є схожого між вами та головною героїнею книги Марго?

У нас із героїнею спільне місце проживання — Париж. Спільні люди, з яких я «списувала» love stories. Наприклад, Марго спілкується з якимись ескортницями. Відповідно, це я спілкувалася з ними і вкладала ці діалоги в її вуха. Але героїня змальована із трьох фотографок. Я не є фотографкою. У неї абсолютно своя історія (я не буду спойлерити, яка, щоб ви не передумали читати книжку), вона не має нічого спільного з моєю.

У той же час я вкладала максимально розуміння та емпатії в цього персонажа. Робила так, щоб кожна з нас могла себе там трошечки знайти чи не знайти — у всіх свій досвід і рівень співпереживання.

Сорочка та брюки Atelier Handmade

Думаю, що емоції та якісь пройдені етапи завжди об’єднують людей. Зрозуміло, що якісь речі будуть спільними, але переважно відмінними, тому що Марго не є настільки автобіографічним персонажем, як зазвичай мої героїні. У цьому випадку багато всього взято з інших.