Нова реальність — нові ми. У сьогоднішніх воєнних хроніках DANTES розповідає про приємні відкриття та головні розчарування (кому краще піти нафіг), рекомендує закохатися в українську мову (і лайку теж) та знайомить зі своїм волонтерським фронтом (доволі потужним). 

Нові пріоритети після 24 лютого

Постійно щось змінювалося. Щомісяця майже після кожної якоїсь новини змінювалися й пріоритети. Зараз я розумію, що час бути самим собою. Не робити з себе якийсь образ, а робити те, що тобі хочеться. Робити все, що тільки можна, для країни та близьких. Час не боятися, а експериментувати, пробувати, братися за щось нове.

Під час благодійного концерту

Про сльози та волю емоцій у період повномасштабної війни

Я плакав двічі. Перший раз — 1 березня, коли ракета влучила в Харківську обласну державну адміністрацію та центр міста, у місця, де я жив та де маю багато спогадів із дитинства. Другий раз не зміг стриматися, коли на місцях руйнування побачив дитячі іграшки.

Дитяча іграшка — це ж наче найближчий друг для дитини. А тут вона лежить покинутою. Хочеться вірити, що ця дитина жива, що їй просто довелося залишити іграшку. Водночас згадуєш, скільки дітей померло або піддалося знущанням, зґвалтуванням.

Про власну українізацію

Я не намагаюся, а вже повністю спілкуюся українською. Це відбувалося поетапно. Спочатку я писав українською в соцмережах та частково спілкувався в житті. Згодом переосмислив це і вже з серпня повністю перейшов на українську.

Із Васею Байдаком

Тож у тебе був запас слів, ти використовував його і думав: «Нічого собі, який я крутий». Потім цей рівень закінчився. Ти знайомишся з новими людьми та чуєш, як вони розмовляють, чуєш нові слова, читаєш книжки, постійно знаходиш щось нове. Так, розумієш, скільки всього крутого в українській мові.

Про свій топ українських слів або виразів

Мені подобаються «прошу», «ваша ласка». Ну і перший рівень, коли ти думаєш: «Вау, тепер я знаю все», — це коли ти починаєш використовувати фразу «на кшталт».

Про гумор — потужну зброю українців

Гумор — захисна реакція мого організму. Коли я бачу страшні речі, руйнування, то спершу відчуваю злість та починаю донатити Лачену, Притулі, у «Повернись живим», маленькі перевірені фонди чи на збори друзів. Потім починається гумор.

Із Дашею Кубик

Із Льошею Дурнєвим у нас був тур «Пожежа». Спочатку ми розмовляли з людьми на теми «з мирного життя». Гості казали, що вони півтори години не думали про війну, про вибухи, що вони відволіклися! Проте завжди закінчуємо серйозними питаннями, які нам ставлять: про мову, про війну, про все. Адже лише легкими темами та гумором можна людей відволікти, а потім знову повернути до важливих тем.

У кабінеті відомого благодійного фонду. Упізнали ж?

Про сприйняття жартів і мемів, які «захопили» мережу після новини про розлучення з Надею Дорофєєвою

Сподіваюся, це хоч трохи відволікає людей від жахливих новин. Ставлюся до приколів нормально. Однак ніхто не знає реальних історій. Я не можу заборонити людям жартувати про це, тим паче, що й сам так роблю. Проте мені хотілося б, аби суспільство більше звертало увагу не на те, хто зійшовся чи розійшовся, а на людей, які багато допомагають. Є ті, хто роблять багато, та не часто з’являються у ЗМІ. Наприклад, Вася Байдак чи Аміл та Раміл Насірови з гурту «Курган & Агрегат».

Про підтримку рідного Харкова

Намагаюся допомагати Харкову постійно, як тільки можу, адже маю багато знайомих там. Моя команда придумала ініціативу 2 місяці тому. Ми створили гугл-форму, аби люди могли писати туди про свої благодійні фонди та ініціативи. Раз на тиждень вибирали 5 фондів, щоби розповісти про них на моїй сторінці. Серед них було багато харківських фондів. Водночас на початку повномасштабного вторгнення багато моїх однокласників займалися волонтерською діяльністю на місцях.

Спецоперація?

Загалом намагаюся допомагати волонтерам грошима та розповсюдженням інформації. Наприклад, часто висвітлюю діяльність Кедра з «Воробушка» (@mc_svarka), який збирає продуктові набори та надсилає їх у Харків. І ось, до речі, 13 грудня планую знімати там своє шоу та висвітлювати, що зараз відбувається у місті, кому і яка потрібна допомога.

Про власне авто для ТРО

Наприкінці березня, коли були проблеми з бензином, до мене звернулися мої друзі із ТРО. Я віддав свій автомобіль, щоби вони могли розвозити гуманітарну допомогу. Моя автівка від’їздила півтора місяці та виконала всі необхідні завдання. Дуже приємно знати, що я зміг якось допомогти. Але це не моя заслуга, а подяка хлопцям, які звернулися до мене.

Про створення пісні I’m Not A Refugee

Від самого початку пісня мала назву I’m A Refugee. Я написав її ще у квітні про дівчину, яка поїхала з України. Згодом зрозумів, що ніхто не сприймає українців як біженців: нас сприймають як гостей. Я побачив це, коли почав їздити Європою з турами.

Колаборація Not A Refugee від DANTES X keepstyle

Тож я перейменував цю пісню на I’m Not A Refugee. Я вважаю себе не біженцем, а людиною, яка поки постійно десь катається та не може зупинитися. Найімовірніше, це втеча від реалій, спроба себе заспокоїти та охопити якомога більше людей, яким потрібна допомога.

Я розумів, що людям потрібен якийсь «якір». Музика, аромати — це те, з чим ми асоціюємо наші домівки та рідні міста. Хотілося, щоби трек I’m Not A Refugee асоціювався з поверненням додому.

Приємні відкриття за період повномасштабної війни

Приємне відкриття — люди! Люди неймовірні. Я в шоці, як ті, від кого ти міг цього не очікувати, почали багато волонтерити, йти у ЗСУ чи ТРО. Як-от стендап-комік Сергій Ліпко, який зараз служить, а під час ротацій, які бувають рідко, виступає зі стендапами. До речі, скоро вийде програма «Мама, я ганяю тачки», у якій ми покажемо пані Ніну із Хмельницького. Вона готує сухі супи з гороху та продає їх на нуль. Через це Ніна вже 4 місяці спить по 4-5 годин.

Головні розчарування

Головне розчарування — теж люди. Люди, які нічого не роблять. Колишні друзі, які залишилися в росії та навіть нічого не написали. Таким людям немає місця в моєму серці та голові — пішли вони нафіг.

Після перемоги України насамперед я…

Не хочу нічого загадувати, бо скільки би разів не загадував щось, нічого не збувалося. Я би хотів просто перемоги України. Хочу її відчути! Думаю, що просто буду ходити вулицями та плакати, обіймати людей.