Креативне тріо TRI.Direction — режисерки Наталія Лобасєва, Наталія Ровенська та Марія Григоращенко — вже давно задають тон масштабним проєктам не лише в Україні, а поза її межами. Так, 2025 року дівчата спершу зрежисували нацвідбір «Євробачення» для Люксембургу, а потім створили сценічний номер для його представниці у фіналі конкурсу.

Як українським режисеркам вдалося вразити європейських замовників? Що стоїть за цим і які методи допомагають їм формувати сценічну візію та закладати сенси? Розповіли для JetSetter. 

Який був найперший візуальний образ, коли вперше почули пісню Лаури?

Ми дуже позитивно сприйняли цю пісню — вона буквально застрягала в голові. Із першого прослуховування відчули, що в ній є щось особливе. Її особливість у тому, що це наче епізод із мюзиклу, у зрозумілому сюжеті та виразному характері. Саме тому ми одразу побачили в цій пісні, у цьому номері та в Лорі — сучасну «ляльку».

Багато думали над візуальними рішеннями: як передати цю сучасність крізь призму легкого ретро-шлейфу, який звучить у самій пісні. Хотілося знайти візуальне посилання на старі виступи, але водночас — зберегти актуальність. Цей мікс простежується в усьому — у хореографії, костюмах, відео та загальному візуальному стилі.

Які приховані деталі в постановці зможе побачити лише уважний глядач або, наприклад, житель Люксембургу?

Насправді підхід до створення цього номеру був досить цікавим. «Євробачення» — це багатонаціональний та багатомовний конкурс: його дивляться глядачі з усього світу. Тому важливо, щоб сенс номера був зрозумілий незалежно від мови виконання — навіть якщо пісня звучить французькою.

У тексті пісні чітко розкривається історія ляльки, яка намагається вийти за межі нав’язаних парадигм, у яких їй вказують, як жити, і прагне стати самостійною жінкою. Саме тому нам було важливо передати цю історію мовою візуального мистецтва — через мультимедійний контент, взаємодію Лори з танцівниками, через костюми. Усі образи та метафори у номері підпорядковані цій ідеї.

Це була дуже гарна пісня, написана Сержем Генсбуром, і вона принесла Люксембургу перемогу. Цьогоріч минає 60 років із того моменту — і для Люксембургу це дуже символічна дата. Тож нам було важливо залишити маленькі натяки на той культовий виступ.

У «будиночку» Лори — її світі — можна знайти ці посилання. Наприклад, лялькова сукня, що висить на другому поверсі, відтворює сукню Франс Галль. Ретро-мікрофон у кутку на першому поверсі такий самий, як в її номері. А на стінах центральної кімнати ми використали той самий патерн, що й у перформансі Франс Галль. Також уривок з її виступу можна побачити на екрані телевізора в тій же кімнаті.

Наскільки складно створювати щось оригінальне тривалістю 3 хв з урахуванням технічних обмежень сцени «Євробачення»?

Насправді обмеження у три хвилини — для нас не нові, адже майже на всіх пісенних конкурсах є обмеження хронометражу, чи то «Голос країни», чи «Євробачення». Коли ж ми створюємо творчі перформанси, не обмежені в часі, то, звісно, дозволяємо собі виходити за межі — хронометраж може «плавати», бо іноді хочеться розтягувати, наповнювати, дихати вільніше. Але в межах конкурсу це абсолютно комфортна для нас форма.

Щодо технічних обмежень сцени «Євробачення» — ми одразу розуміли, що вони будуть. І щойно отримали параметри сцени, почали формувати номер вже в межах цього простору. Ми намагалися використати його максимально: екранні площини, світло, динаміку руху та переміщення артистки й танцівників. Весь технічний сетап використали для глибокого занурення у світ Лори.

Фрейм, передня арка екрана, для нас перетворилася на ворота до її лялькової садиби — того простору, у якому Лора заточена. Ляльковий будиночок органічно вписався між декораційними горами, а шлях в нове самостійне життя сформувався завдяки екранному кетволку. Тож іноді ці так звані обмеження, навпаки, допомагають чіткіше сформувати бачення.

Чи є у вас якісь власні творчі «фішки», які несвідомо або свідомо використовуєте в більшості проєктів?

Цікаве питання. Напевно, серед «свідомих» можна виокремити роботу з відеоконтентом в різних формах. Для нас це дуже зрозумілий та комфортний виразний засіб. Ми дуже любимо працювати з мультимедійними поверхнями так, щоб відчуття, що це штучні сценічні елементи, зникало і щоб ці поверхні працювали на створення органічного інвайронменту навколо артиста.

Наприклад, у номері для Лори на «Євробаченні» детально співпрацювали над створенням 3D-графіки разом із Матвієм Велічком, який займається візуальним контентом. Він надзвичайно уважно працює з камерами та ракурсами, аби створити ілюзію повноцінної інтеграції «будинку» на сцені.

Що стосується «несвідомих фішок» — так, ми щойно подумали, що, мабуть, вони в нас є. Іноді нам дуже подобається якась візуальна форма, і ми, не замислюючись, можемо використати її в кількох варіаціях у різних проєктах. Це може бути тяжіння до якихось матеріалів, чи прийому, теми, чи навіть кольорових рішень. Така собі «сезонність» творчості зрозуміла тільки нам.

Коли у номері більше емоцій — під час першої репетиції чи вже на фінальній сцені перед мільйонами?

Мабуть, головним фактором успішного і стабільного виступу є наявність репетицій. Якщо артист має достатньо часу на підготовку, якщо є можливість відшліфувати все до найменших деталей — настільки, що, як-то кажуть, хоч посеред ночі розбуди і він усе відпрацює бездоганно — тоді, звісно, виходити на сцену значно легше, а результат не відрізняється залежно від впливу хвилювання чи інших чинників.

Так було і у випадку з виступом Лори на нацвідборі. Вона дуже відповідально готувалася, провела багато репетицій. І це дало їй змогу вийти на сцену впевнено та вже під час прямого ефіру додати від себе живих емоцій та точних акторських оцінок.

Але, звісно, коли виходиш перед тисячною аудиторією хвилювання є завжди, і це нормально. Це адреналін, без якого згодом уже не можеш уявити свого життя. Переживши це відчуття на сцені, розумієш: з’являється своєрідна артистична залежність — залежність від вибуху емоцій, від цього драйву. Тож чим більше репетицій, тим більш впевнено, спокійно, вільно та органічно артист почувається на сцені.

Денис надзвичайно уважний до всіх деталей, зокрема до тонкощів акторської гри. Завдяки великій кількості репетицій, які ми змогли провести з Лорою, вдалося глибоко попрацювати над емоціями та дрібними нюансами: як швидко вона кліпає очима, як дивиться, як усміхається. Денис доклав чимало зусиль, щоб вона почувалася впевнено, аби все, над чим ми працювали під час репетицій, стало для неї органічним, природним. Щоб вона не грала роль, а жила в цьому образі і просто насолоджувалась процесом.

Як ставитеся до критики номерів? Чи впливають на вашу роботу фанатські обговорення?

До критики ставимося спокійно, бо самі по собі доволі самокритичні і є для себе великими критиками. Ну і безпосередньо досвід дає вже розуміння, на яку критику треба звертати увагу, а з якої навіть трохи можна і посміятись.

Наприклад, після нацвідбору ознайомилися з критикою на адресу сценічного образа Лори, мовляв, він був надто юним. Ми це почули, взяли до уваги під час підготовки сценічних образів безпосередньо для конкурсу «Євробачення».

Яка частина постановки вимагає імпровізації або змін уже в процесі підготовки?

Насправді в постановках для таких проєктів простору для імпровізації у фінальному результаті практично не залишається. Звісно, у процесі роботи над номером, зокрема, над хореографією, імпровізаційні моменти можуть впливати на остаточне рішення. Саме тому нам дуже комфортно працювати з Денисом Стульніковим: він уважно спостерігає й тонко відчуває органіку артиста та танцівників. У такий спосіб імпровізація може визначити характер окремого руху, який згодом закріплюється в постановці.

Такі комплексні номери — з мультимедійним контентом, з продуманою взаємодією з камерами — готуються у постійному взаємному русі. Ми створюємо хореографію, яка впливає на візуальний контент. Водночас певні елементи, що народжуються під час розробки контенту, змінюють або доповнюють хореографію, роблячи взаємодію точнішою. І цей оновлений зв’язок між хореографією та контентом впливає вже на світлові рішення.

І навпаки — на деяких етапах прописане світло, яке з’являється дуже рано у підготовці, може впливати на контент. Нам було важливо створити простір, який органічно існує в межах сцени арени. Хотілося, щоб світло працювало інтерактивно з мультимедіа — впливало на елементи контенту. У нас є, скажімо, рефлекси від реальних світлових приладів на підлозі, або момент із тінями, коли світло падає на Лору так, що тіні на контенті виглядають як справжні — ніби їх створило саме це світло.

А ще один важливий етап, на якому ми зараз зосереджені під час фінальних репетицій, — це точна взаємодія з камерами. Хоч у нас і було попереднє розкадрування, деякі рухи ми коригували після першої камерної репетиції, щоби погляд, жести, позиція були точніше адресовані телеглядачу — безпосередньо в камери.

Чи буває так, що концепт змінюється на 180° вже під час репетицій?

Напевно, такого, щоб на всі 180° не було, проте місце адаптації та допрацюванням є завжди. Наприклад, під час національного відбору в Люксембурзі з Лорою ми зіткнулися з викликом: незважаючи на велику кількість репетицій, коли вона вже вийшла на сцену, стало зрозуміло, що в номері забагато хореографії в деяких моментах. Виявилося, що їй дуже важко співати, і це заважало артистці розкритися повністю, тож ми разом із Денисом одразу приділили увагу адаптації рухів.

Найстресовішою з цього боку роботою було шоу «Танці з зірками», де за тиждень створюється 16 абсолютно нових номерів, у різних стилях з непрофесійними танцівниками. У такому форматі, коли все відбувається наживо й часто «з сьогодні на завтра», зміни — це норма. У нас були випадки, коли ми просто зупинялися і починали повністю переробляти номер — аж до того, що доводилося змінювати й саму пісню. Так буває в проєктах, де немає достатньо часу на повноцінну підготовку.

Наскільки ви залучаєте саму артистку до творчого процесу?

Щодо залученості артистки до створення номера на нацвідбір, ми, безперечно, спілкувалися з нею у процесі підготовки. Хоча знаходження всіх сторін в різних країнах безперечно наклало свій відбиток. Нам було важливо зрозуміти її фізичні можливості, рівень володіння танцем, його значення для неї. Консультувалися також із викладачами вокалу, які пояснювали, що в тій чи іншій позі або з певними рухами деякі вокальні речі можуть бути складними або неможливими.

У цьому процесі ми були гнучкими, обговорювали все всередині команди. Між нами склалися довірливі стосунки. Але якщо говорити про вплив артистки саме на візуальні рішення — такого не було. Вона віддалася і довірилася нам в цьому процесі. Вона залишилася задоволеною всім — як на етапі першої презентації номера, так і під час перших повноцінних репетицій і, сподіваємося після головного виступу нічого не зміниться.

Які художні референси надихнули під час створення номера?

Звісно, пошук візуального рішення для світу Лори був дуже довгим і ретельним. Ми не хотіли, щоб це було щось буквальне — умовно, як «будиночок Барбі», який уже існує в культурному полі. Йшлося про створення абсолютно унікального, впізнаваного світу — саме її, Лориного.

Хотілося знайти візуальну мову, яка буде водночас і сучасною, і зрозумілою, і нестандартною. Ми з Матвієм Величком, візуальним артистом, який створював контент, провели масу проб і досліджень форм, кольорів, матеріалів, елементів наповнення — шукали, як цей світ може органічно взаємодіяти з танцівниками, костюмами, самою Лорою та її образом. Усе мало жити разом із простором сцени, не вибиватися із загального настрою, але водночас створювати нову візуальну реальність.

Це дуже допомогло: завдяки таким генераціям ми могли одразу відсікати слабкі або зайві рішення ще на початкових етапах, не витрачаючи надто багато часу на їх реалізацію.

Шукали саме ту форму, яка б передавала водночас і відчуття лялькового будиночка, і певну тривожність від штучності — дзеркальця, прикраси, дрібні об’єкти, що випадають з будиночка й губляться в траві. Можливо, глядач їх і не помітить одразу, але вони працюють на цілісність образу.

Серед джерел натхнення була й «Аліса у країні чудес» — за її мотивами зменшення, зростання, пастки будиночка. Нам дуже хотілося передати саме цей ефект.

Що для вас означає ідеальний номер на «Євробаченні»? 

На наш погляд, розглядаючи виступи, можна відзначити кілька аспектів, які привертають увагу. Наші пріоритети незмінні – це мінімалізм у поєднанні з яскравим акцентом, що підкреслює артиста, не відволікаючи від нього.

Її образ, музика та загальна естетика — приклад витонченого мінімалізму. Дуже гарний приклад — перформанс тогорічного переможця Немо. Він нас вразив складною технічною реалізацією свого виступу та новаторським режисерським рішенням. Попри технічну складність зйомки та роботи камер, артист не загубився на сцені.

Не можна не згадати перемогу Сальвадора Собрала з Португалії. Його феномен полягав у тому, що, стоячі в промені світла, він неймовірно глибоко виконав свою пісню. Це свідчить про вдале рішення команди, яка максимально спростила візуальну частину, щоб акцентувати виключно на виконанні та голосі артиста, що привело його до перемоги.

Він вирізнявся сильним акцентом на артистці та пісні, а фінальний графічний елемент вдало підсилив кульмінацію та головну ідею композиції.

Окремо хочеться відзначити Фінляндію за їхнє чудове почуття гумору. На «Євробаченні» часто трапляється надмірність як в образах, так і в піснях. Проте представник Фінляндії позаминулого року Käärijä з піснею Cha Cha Cha продемонстрував класний баланс між оригінальністю та якістю. Його виступ вирізнявся цікавими відеорішеннями та тонко продуманою хореографією.

Тенденція високого рівня простежується і в національних відборах. Країни почали серйозніше ставитися до підготовки своїх представників, створюючи складні та технологічні сценічні рішення, забезпечуючи якісну телевізійну зйомку та професійну підготовку артистів.

Якби у вас не було жодних обмежень, яким би міг бути цей номер у своїй «режисерській утопії»?

Під час підготовки номера для «Євробачення» ми прагнули втілити театральний підхід. Одна з ідей полягала у створенні виступу з використанням масштабної декорації. Ми розробили безліч цікавих ефектів, пов’язаних з їх трансформацією, що дозволило б мінімізувати використання відео та підкреслити театральність дійства. Однак, зважаючи на значну вартість та складність реалізації цієї концепції, ми відмовилися від неї та продовжили пошук інших рішень. Втім, якщо Лора та її співавтори пісень задумають створити на основі цієї історії повноцінний мюзикл, у нас вже є готова ідея для цього цікавого проєкту.

Фото: надано для JS, інстаграм