Цього разу JS завітав у гості до Катерини Портманн, глобального продакт-ліда Hocoma AG і члена борду правління Українсько-швейцарської бізнес-асоціації, та її чоловіка Філіппа — засновника фінтек-компанії fundinfo, інвестора і кулінара.

У лондонській квартирі подружжя прожило рівно два роки. Ба більше, вони і не збиралися туди переїжджати, адже урбаністичний оазис Гонконгу, де вони жили раніше, запав їм у душу. 

читайте також

Мільйон доларів на рік: гонконгський будинок...

Через роботу, що вимагала постійних перельотів до Європи, довелося прийняти рішення про переїзд до Лондона. А згодом — до Цюриха. 

Чому свого часу вирішили переїхати саме до Лондона?

Вибір був зроблений досить легко, оскільки Лондон — світова культурна столиця.

Потім ми повернулися до Цюріха, про що анітрохи не шкодуємо, бо у Швейцарії все набагато стабільніше, спокійніше, навіть якщо в країні локдаун.

Які були основні критерії пошуку нового житла?

У нашій родині так склалося, що я беру на себе відповідальність за вибір квартири, у якій ми житимемо.

Через щільність населення на його острівній частині доводилося жити в невеликій квартирі.

Мені подобалося, що в Гонконзі у будинку був басейн, спортивна зала, сауна, тому і в Лондоні хотілося не витрачати час на дорогу. Також у мої критерії входило:

• нова будова (будинок), бажано клубного типу;
• простора житлова площа з великою кількістю світла і додатковими спальнями, оскільки ми любимо приймати у себе друзів;
• коворкінг, адже навіть до covid-19 я часто працювала з дому з віддаленими командами по всьому світу;
• охорона і безпека;
• близькість City Аirport, бо ми щотижня літали куди-небудь по роботі.

Що найбільше у ній подобалося?

Наші величезні вікна в підлогу. Водночас не було відчуття, що ми живемо в акваріумі. Тауерський міст був на відстані 7 хвилин пішки, тож я могла дістатися до роботи на теплоході, почуваючись туристкою щодня і насолоджуючись красою Лондона з води.

Які були улюблені місця по сусідству з будинком?

Внизу — кав’ярня для бізнес-сніданку, звичайно ж паб, куди без нього. Ну і риночки, вулиці з графіті, магазини місцевих дизайнерів, ресторани без бронювання, де потрібно чекати 2 години, щоб тільки ввійти (Dishoom — індійський фьюжен, Smoking Goat — тайська кухня, Smokestak — барбекю).

Так само у дворі був магазин, неподалік великі маркети і ринок Спітелфілд. Мені подобалося блукати вулицями Шортеджа, де у пішій доступності був мій перший офіс.

Що змінили під себе?

Під себе ми змінили меблі, оскільки спочатку квартира була нудною. Ми додали трохи фарб і нашого стилю. Але, через постійні переїзди, наш стиль — мінімалізм. Намагаємося не захаращувати площу зайвим.

Які переваги клубного будинку в Лондоні?

Ми встигли скористатися всім – від кінотеатру до персональної студії з боксу. Майже щодня ходили плавати в басейн, кілька разів на тиждень до спортивної зали. До речі, досить часто в СПА і джакузі, крім нас, відвідувачів не було.

Зараз в Цюриху я трохи за усім цим сумую, але не настільки, щоб повернутися.

Який із районів для вас — район мрії?

У Лондоні я не знайшла для себе району мрії, тому ми й переїхали до Цюриха. У будь-якому з районів не було відчуття безпеки. Скрізь є так зване соціальне житло. Людей намагаються перемішати, щоб вони краще адаптувалися.

Чи потрібен у Лондоні автомобіль?

У нас не було машини, але ми брали автівку в оренду, залежно від ситуації та компанії. Коли хотілося проїхатися удвох до Брайтона — якусь невелику, а коли приїжджали друзі, то вибирали щось побільше.

Як прикрашали квартиру для вечірок?

Одного разу, під враженням від мюзиклу «Аладдін», ми прикрасили квартиру в стилі «1001 ніч». Гості, відповідно, теж були у вбранні в цій тематиці. Вечірка була яскравою і незабутньою. Сподіваюся, що дуже скоро можна буде щось таке і в Цюриху влаштувати.

Який метраж цієї квартири?

Загальна площа — близько 100 кв. м.

У Гонконзі у нас було 3 спальні і всього 70 кв. м, тому мені здавалося, що в Лондоні у нас було набагато більше місця.

Наскільки функціональною була кухня?

Готує у нас в родині мій чоловік, я допомагаю накривати і прибирати зі столу.

Зараз кухня у нас ще більша, і він уже замислюється про машину для виготовлення саморобної пасти і професійну плиту. Але це зовсім інша історія!

Чи проводили гриль-вечірки на балконі?

Гриль — наш «сімейний спорт». На жаль, у Лондоні це було заборонено.

Сумуєте за Лондоном?

Тільки за культурною програмою. Наприклад, у мене офіс був біля Tate Modern і я купила абонемент, щоб ходити туди стільки, скільки хочеться, хоч щодня. Ми багато всього встигли, наприклад, Secret cinema, treasure hunt, escape rooms.

За 2 роки ми удосталь наситилися такою програмою. Але, і зараз, при бажанні, ми завжди можемо протягом години дістатися з Цюриха до Лондона в будь-який день.

Інтерв’ю підготувала Дар’я Базалинська