JS знайомить вас із надважливою ініціативою, яка допоможе врятувати життя військових. НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» представив артпроєкт для підтримки створення сучасного інклюзивного ургентного відділення госпіталю. Завдяки цьому українські військові матимуть комфортні умови перебування у шпиталі після поранення, а медики — змогу надавати високоякісну допомогу в належний спосіб.

У результаті співпраці з творчою командою — фотографинею Міною Сорвіно та стилісткою Анною Єгоровою — народився артбук «Із полум’я зродились» із художніми портретами військових, їхньою поезією та віршами класиків, а також сюрреалістичними українськими пейзажами. Серед авторів — Ірина Солошенко, керівниця проєкту будівництва. Продюсерами стали полковник Сергій Литвинко, завідувач приймального відділення госпіталю, Володимир Нечипорук та Іраіда Медведєва, яка співпрацює з легендарними українськими митцями та музеями. Назва проєкту є омажем до твору поета Олеся Бабія, який перетворився на легендарний гімн ОУН УПА.

Підтримайте проєкт, придбавши артбук на сайті за донат розміром від 5 000 гривень.

Відкриваємо куліси та щосереди знайомимо вас із героями артбуку. З нас — знайомство, з вас — підтримка ініціативи.

Антон Murphy

Антон настільки спокійний і тактовний молодий чоловік, що в перші хвилини спілкування справляє враження глибоко інтровертного відлюдника. Але потім ми дізналися, у яких умовах він рятує життя, проводячи операції у ледь вцілілих будівлях на фронті, коли часу обмаль і кожна хвилина несе із собою загрозу обстрілу або нальоту ворога. І стало очевидно, що це не відлюдництво, а висока внутрішня концентрація та уважність.

А ще пережитий досвід, який мало хто здатен психологічно витримати. Та в очах Антона і його манері спілкування все ж відчутна дивовижна і якась романтична скромність. Тому ми зняли його з маленькою квіткою за вухом, апелюючи до образів парубків зі старих українських казок та оповідань.

Антон — офіцер, хірург екстреної та невідкладної допомоги окремої високомобільної медичної команди для надання невідкладної хірургічної допомоги травмованим та пораненим при станах, що загрожують життю, та стабілізації стану протягом першої години від моменту поранення до подальшої евакуації на вищі етапи надання допомоги у районах, віддалених від основних військ, де конвенційна медицина недоступна або небажана у зв’язку з особливостями бойових завдань.

«Ми підходимо до бою настільки близько, наскільки це можливо, аби не скомпрометувати себе. Зазвичай пораненому доводиться провести годину або більше в дорозі до місця, де йому зможуть надати спеціалізовану допомогу. Завдання моєї команди — максимально скоротити цей час, висуваючись одразу за нашими хлопцями. Ти чуєш, як під’їжджає машина, і думаєш, це один поранений. Але це дві машини, двері яких відчиняються і ти вже чуєш крики та стогін…

Другою моральною складністю є поранені діти. Якось у травні 2022-го моїй групі довелося надавати допомогу пораненим з маріупольської цивільної евакуаційної колони, яку випустили з міста і на середині шляху накрили артилерією та фосфором.

Усі мої ресурси, знання та навички перестають мати значення у такий момент. Ти начебто нічого не знаєш, не вмієш. Є відчуття, що ти спізнився. І все відразу, в один момент стає абсолютно неважливим, дріб’язковим».

Єва Тур

Єва стала для нас прикладом того, яка велика сила вирує в серці української жінки. Її історія сповнена трагічних подій, ледь збагнувши які, людина в тилу відчує крижаний холод по спині. Та все ж, проходячи крізь біль та втрати близьких, Єва несе у майбутнє вогонь життя у своїх руках. Це, на думку нас як авторів, котрі рефлексують, справжній священний грааль української нації. Він просто завжди був уособлений всередині всіх нас.

Єва — тендітна дівчина з обличчям, немов зі стародавніх полотен, графік, мистецтвознавиця та поетка. Ніжна мати, яка пішла на війну, щоб захищати своїх дітей, свою країну. Народилася на Полтавщині.

З дитинства захоплювалась історією України, зокрема періодом козаччини. Відтоді ще змалечку Єву обурювало, що впродовж усієї нашої історії російська імперія завжди намагалася придушити зародки нашої незалежності. Уперше Єва потрапила на війну у червні 2014 року — парамедикинею на донецький напрямок.

До повномасштабного вторгнення Єва планувала повернутися до творчості, займатися графікою, живописом, але довелося змінити плани на волонтерство та службу у розвідці.

Щоб нашим дітям, багато з яких росте напівсиротами тепер, не довелося віддавати своє життя за нашу країну. Дай Боже сил нам закінчити цю війну з росією перемогою».

Іордан Константініді

Від цього хлопця буквально віє південним морським повітрям, безтурботним літом і чимось світлим та дуже далеким, немов спогади минулого життя. Гучні вечірки, танці, мода, радість дійсно тепер становлять для Іордана частину життя до, адже після — це служба у лавах ЗСУ у званні бойового медика.

Іордан працював у сфері моди в Україні та за кордоном, був діджеєм та понад усе обожнював музику, але рішення йти захищати свою країну ухвалив швидко, без жодних сумнівів. До того ж він медик за фахом.

Пройшовши шлях від асистента стиліста до керівника бізнесу, 2021 року хлопець започаткував власний бренд під назвою Rabotnik, створений для допомоги працівникам різних сфер. Проєкт покликаний сприяти розвитку здорової корпоративної культури, допомагати не вигорати працівникам та забезпечувати їх усім необхідним для натхненної роботи — від канцелярії до одягу та якісного відпочинку.

Наразі проєкт, як повідомляє сам Іордан, на «стопі» і допомагає збирати гроші для ЗСУ. Речі з дропів Rabotnik of the Year можна придбати, підтримавши в такий спосіб підрозділ, у якому служить Іордан. Після перемоги України він мріє розвивати проєкт і далі. До початку повномасштабного вторгнення Іордан також керував одеським магазином Ogonёk в онлайн та офлайн-режимах.

Тепер він щодня рятує життя бійців з передової та висвітлює свої будні у власному телеграм-каналі. Планує здобути ще одну вищу освіту. Завдяки грецькому корінню чоловік нагадує героя часів великого епосу та біблійних чудес, що вчергове наводить на думку про те, що український епос навіть своїми персоналіями наближений до грандіозних зворушень в історії людства.

Фото: Міна Сорвіно

Стиль: Анна Єгорова

Продюсери: Сергій Литвинко, Володимир Нечипорук, Іраіда Медведєва

Авторки проєкту: Міна Сорвіно, Анна Єгорова, Ірина Солошенко

Детальніше про проєкт: сайт, фейсбук, інстаграм